Ст 148 кк

Український юридичний портал

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мо­тивів, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він грубо порушує батьківські права громадян. Цей злочин небезпечний і тому, що позбавляє дітей їх законних батьків, опікунів і піклувальників і може вести за собою ненормальний розвиток і виховання дитини, а також заподіяння потерпілому іншої шкоди. Тому безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканність дитини та її нормальний розвиток. Під дитиною у цій статті слід розуміти лише чуже для винної особи новонароджене або грудне немовля.

2. З об’єктивної сторони цей злочин полягає в підміні чужої дитини, тоб­то в заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим. Склад злочину — формальний.

Злочин вважається закінченим з моменту підміни дитини.

3. З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює, що підмінює чужу дитину, і бажає чини­ти саме так. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є корисливі (на­приклад, підміна для передачі іншій особі за винагороду) або інші особисті мотиви (наприклад, заміна своєї хворої дитини на чужу дитину).

4. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років і для якої немовля є чужою дитиною. Підміна новонародженого, що мала місце через необережність, наприклад, няні або медичної сестри пологового будинку, може потягти за собою відповідальність за ст. 140 КК за наявності всіх інших ознак цього складу злочину.

Уголовный кодекс Республики Польша.

Ст. 148. § 1. Кто совершает убийство человека, подлежит наказанию лишением свободы на срок не менее 8 лет, наказанию лишением свободы на срок в 25 лет либо наказанию пожизненным лишением свободы.

§ 2. Кто совершает убийство человека:

1) с особой жестокостью,

2) в связи с захватом заложника, изнасилованием либо разбоем,

3) в результате мотивации, заслуживающей особого осуждения,

4) с использованием огнестрельного оружия или взрывчатых веществ,

подлежит наказанию лишением свободы на срок не менее 12 лет, наказанию лишением свободы на срок в 25 лет либо наказанию пожизненным лишением свободы.

§ 3. Наказанию, предусмотренному в § 2, подлежит тот, кто одним действием убивает двух или более лиц или ранее был правомочно осужден за убийство.

§ 4. Кто совершает убийство человека под влиянием сильного возбуждения, вызванного извинительными обстоятельствами,

подлежит наказанию лишением свободы на срок от 1 года до 10 лет.

Коментар до статті 148. Підміна дитини

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів,-

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об’єкт злочину — особиста свобода дитини та сім’я як блага, що охороняються Конституцією України.

2. З об’єктивної сторони злочин полягає у підміні чужої дитини. Під дитиною у цій статті слід розуміти немовля як особу, ідентифікувати яку за її Індивідуальними ознаками ЇЇ батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще у повній мірі неспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна була запам’ятати щойно народжену дитину, або до передачі дитини батькові у разі смерті матері тощо). Чужою дитина є за змістом закону для особи, яка здійснює підміну дитини. Такою особою не можуть бути батько та мати дитини, навіть якщо один із них мешкає окремо від дитини.

Підміна — це звичайно заміна однієї дитини, яка щойно народилася в пологовому будинку, на іншу, або заміна одного немовляти на інше у будинку дитини. Цей злочин становить не тільки підміна чужої дитини на іншу чужу, а й підміна чужої дитини на свою (це може бути пов’язано, скажімо, зі станом здоров’я своєї дитини). Згода батьків однієї дитини на її підміну не змінює суті діяння, оскільки при цьому ігнорується воля інших батьків. Обмін власними дітьми за обопільною згодою батьків і наявністю відпов’дноі мети може бути кваліфікований за ч. 2 ст. 149 як здійснення незаконної угоди щодо сплатної передачі неповнолітнього іншим особам.

3. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, для якої у даний час одне із немовлят юридичне е чужим.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальними — корисливими або іншими особистими — мотивами.

Інші особисті мотиви можуть бути низькими (задоволення садистських нахилів, помста, заздрість, ревнощі) або благородними (наприклад, вчинена із гуманних спонукань підміна тяжко хворого немовляти, яке відразу після народження знаходиться при смерті, в інтересах його матері на здорову дитину, від якої відмовилась мати останньої). У другому випадку з огляду на надзвичайно специфічний етичний бік справи може йтись про відсутність суспільної небезпеки діяння через малозначність. Якщо винний діє з національних, етнічних, расових чи релігійних мотивів, у відповідних випадках його дії можуть бути кваліфіковані як геноцид (ст. 442).

Конституція України (cm. cm. 28-29, 51-52).

Конвєнція про права дитини від 20 листопада 1989 p. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 p.

Декларація 00Н про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18 груд-

Зокон України «‘Про охорону дитинства»від26 квітня 2001 р.

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 148. Підміна дитини

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

  1. Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують осо­бисту недоторканність дитини та її нормальний розвиток. Законодавець не зазначив у диспозиції ст. 148 КК вік або стан дитини, щодо якої можлива підміна. Тлумачення норми за сутністю її призначення та практика застосування надають підстави для судження, що під дитиною у цій статті слід розуміти, як правило, немовля — новона­роджене або грудне, яке є чужим для винної особи.
  2. З об’єктивної сторони злочин полягає в підміні чужої дитини, наприклад, у ви­лученні та заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим. Склад злочину — формальний. Вважається закінченим з моменту підміни дитини.
  3. Суб’єктивна сторона. Вина — прямий умисел: особа усвідомлює, що під­мінює чужу дитину, і бажає чинити саме так. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є також мотиви: корисливі (наприклад, підміна дитини для передачі іншій особі за винагороду) або інші особисті (наприклад, заміна своєї хворої дитини на чужу).
  4. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років і для якої дитина є чужою. Підміна новонародженого, що мала місце через необережність, наприклад, няні або медичної сестри пологового будинку, може потягти відповідальність за ст. 140 КК за наявності всіх інших ознак цього складу злочину.

Підміна дитини (ст. 148 КК).

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є воля людини. Під дитиною в цій статті слід розуміти будь-яку фізичну особу, якій на момент вчинення щодо неї злочину не виповнилось 18 років. Важливим є те, що дитина має бути чужою для злочинця, тобто не має перебувати в будь-яких стосунках, визначених CK, з винним.

Суспільна небезпека злочину полягає в протиправному посяганні на свободу людини бути народженою й вихованою у власній родині. Така свобода є частиною закріпленого Конституцією права людини на особисту свободу.

Об’єктивна сторона злочину характеризується діями у вигляді здійснення незаконної зміни батьків дитини на осіб, які не є такими.

Злочин є закінченим з моменту незаконної зміни батьківства дитини. Причому для визначення моменту закінчення підміни дитини важливим є саме фактична передача дитини від одних батьків (законних) до інших (незаконних). Тобто недостатньо того, щоб така підміна відбулась на папері, який встановлює факт народження дитини саме від конкретних батьків, зокрема, шляхом унесення відповідних змін до первинних документів, що свідчать про це (журналі про пологи). У такому випадку можна говорити лише про замах на цей злочин.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилось 16 років та яка є юридично чужою для потерпілого.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Для аналізованого злочину є важливим мотив його вчинення. Цей злочин відповідно до ст. 148 КК може бути вчинений або з корисливих, або з інших особистих мотивів. Звісно, корисливість припускає мету незаконного збагачення або позбавлення від матеріальних чи інших фінансових зобов’язань. Що ж до інших особистих мотивів, то ними в можуть бути заздрість, помста, бажання отримати підвищення по службі тощо. Хоча не усувається й так званий «позитивний мотив» (співчуття, усвідомлення факту невідворотності настання смерті матері здорового немовляти тощо). За деяких ситуацій поведінку особи, яка діяла з «позитивним мотивом», доцільно розглядати через призму ч. 2 ст. 11 КК, адже корисність такого вчинку є значнішою за шкідливість самого факту підміни дитини.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК).

З огляду на високу змістовну диференційованість, а часом і полярність дій, що становлять собою злочин, передбачений ч. 1 ст. 149 КК, чітко визначити основний безпосередній об’єкт злочину майже неможливо. З великою обережністю можна припустити, що таким об’єктом є людська гідність178.

Суспільна небезпека злочину полягає в тому, що під час його вчинення демонструється груба неповага до людської гідності як найвищої соціальної цінності, передбаченої Конституцією України. Адже людиною торгують як річчю, щодо неї укладають злочинні угоди з приводу її протиправного використання, залучають до аморальних сфер існування тощо.

Об’єктивна сторона злочину передбачає множинність самостійних форм, а саме: а) торгівля людьми; б) здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина; в) вербування людини; г) переміщення людини; д) переховування людини; є) передача людини; ж) одержання людини.

Під торгівлею людьми слід, вочевидь, розуміти дії з купівлі та (або) продажу людини однією особою іншій особі.

З огляду на те, що угода купівлі-продажу потерпілого передбачена першою формою об’єктивної сторони злочину, а інші угоди з приводу передачі та одержання людини за логікою ст. 149 КК — шостою і сьомою формами відповідно, під здійсненням іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, пропонується розуміти дії, які не мають на меті передачу людини; щоправда, людина тут є об’єктом використання. Це, зокрема, використання жінки як сурогатної матері, залучення потерпілого до виконання примусової чи рабської праці.

Під вербуванням слід розуміти запрошення, підбір або залучення людини.

Під переміщенням потрібно розуміти дії з приводу зміни місця перебування потерпілого на інше, зокрема, шляхом транспортування з пункту А до пункту Б. Переміщення можливе як територією України, так і за її межі. У цьому випадку переміщення потерпілого за межі України має отримувати додаткову кваліфікацію за ст. 332 КК (Незаконне переправлення осіб через державний кордон України). Переміщення може бути як примусовим, так і добровільним; ця обставина на кваліфікацію не впливає. Так само, як не впливає на кваліфікацію відкритий чи таємний факт переміщення потерпілого.

Під переховуванням слід розуміти такі дії винного, які спрямовані на тимчасове утримування потерпілого в місці, де його перебування є закритим для всіх і доступ до нього з боку третіх осіб є неможливим або значно ускладненим.

З огляду на першу форму об’єктивної сторони злочину під передачею людини слід, вочевидь, розуміти дії винного з приводу відчуження потерпілого, але або на певний час (передача в оренду), або назавжди, але безоплатно (дарування).

Під одержанням людини варто розуміти дії винного з приводу придбанням потерпілого, але або на певний час (придбання в оренду), або назавжди, але безоплатно (як наслідок дарування).

Незаконність у ст. 149 КК характеризується тим, що винний вчиняє одне чи кілька з передбачених диспозицією діянь попри існуючу в Україні заборону на їх вчинення.

Способи учинення діянь так само, як і законодавчо зафіксована в нормі КК умова — уразливий стан особи, мають альтернативний характер. Утім альтернативний характер вони мають лише стосовно одне одного. Щодо кваліфікації за ч. 1 ст. 149 КК за ознаками вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання, один із способів або наявність уразливого стану потерпілого завжди є обов’язковою умовою. Винятком з цього правила є припис, зафіксований у п. 3 примітки до ст. 149.

Під обманом у цій статті слід розуміти повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про зміст тієї діяльності, якою займається винний, або навпаки — неповідомлення винним правдивих відомостей потерпілому шляхом замовчування про них.

Під шантажем у ст. 149 КК слід розуміти такий моральний вплив на потерпілого (обіцянку розголосити відомості, зокрема, щодо інтимного життя потерпілого, які останній бажав зберегти в таємниці, погрозу вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування), завдяки якому потерпілий погоджується вчинити так, як того вимагає винний.

Під уразливим станом слід розуміти такий стан потерпілого, коли: а) він або не усвідомлює, або лише частково усвідомлює реальність невигідності та небажаності вчинку винного щодо себе, зокрема, через психічну хворобу чи розумову ваду; б) він усвідомлює реальність невигідності та небажаності вчинку винного щодо себе, але через певні фізичні вади не може зашкодити цьому (зокрема, через німоту); в) винний використовує безвихідність ситуації, в якій опинився потерпілий через об’єктивні обставини, розуміючи, що, перебуваючи в такій ситуації, потерпілий беззастережно погодиться вчинити певним чином. При цьому, на відміну від шантажу, винний діє так, ніби він не є обізнаним про певні труднощі потерпілого.

Зважаючи на різну юридичну природу дій, що входять до об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 149 КК, момент його закінчення у кожній формі відрізняється. Так, у першій формі злочин є закінченим з моменту досягнення домовленості між покупцем і продавцем про купівлю-продаж потерпілого й отримання у зв’язку з цим відповідної суми грошей. Злочин у другій формі вважається закінченим з моменту початку використання потерпілого як об’єкта однієї з незаконних угод181. Злочин у третій формі слід вважати закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на виникнення у потерпілого бажання бути завербованим. Злочин у четвертій формі буде закінченим з моменту фактичного переміщення потерпілого з одного місця до іншого. Злочин у п’ятій формі є закінченим з моменту початку тимчасового утримування потерпілого в місці, де його перебування є закритим для всіх і доступ до нього з боку третіх осіб є неможливим або значно ускладненим. Злочин у шостій формі слід вважати закінченим з моменту відчуження потерпілого. Злочин у сьомій формі буде закінченим з моменту фактичного отримання потерпілого.

Суб’єкт злочину — загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винного до наслідків, про які йде мова в ч. 3, може бути лише необережним.

Важливого значення набуває мета вчинення злочину, якою є експлуатація потерпілого. Зміст цієї мети законодавчо розкрито у п. 1 примітки до ст. 149 КК. Слід зазначити, що така мета пов’язана лише з останніми п’ятьма формами об’єктивної сторони, а саме вербуванням, переміщенням, переховуванням, передачею та одержанням людини. Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність за зазначені дії на підставі ст. 149 КК.

Кваліфіковані види злочину, передбаченого ст. 149 КК, викладені в ч. 2 цієї статті за рахунок відповідних ознак, зміст яких подано далі.

Так, під неповнолітнім слід розуміти таку фізичну особу, якій на момент вчинення стосовно неї злочину виповнилось 14 років, але не виповнилось 18 років (ч. 3 ст. б СК).

Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, передбачають наявність сторін (як правило, продавця і покупця), що за відсутності кваліфікуючих ознак зумовлює кваліфікацію дій винних у цьому разі лише за ч. 1 ст. 149 КК і не потребує інкримінування такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Під кількома особами слід розуміти щонайменше двох потерпілих будь-якої статі.

Загальні правила повторності визначено в ст. 32 КК. Зважаючи на те, що за структурою юридичний склад злочину, що розглядається, є поєднанням простого й альтернативного складів, розуміння повторності тут відрізнятиметься від класичного зразку, викладеного в ст. 32 КК.

Під особою, від якої потерпілий був у матеріальній залежності, слід розуміти таку особу, на утриманні якої перебуває потерпілий, або особу, якій потерпілий винен певну суму грошей тощо.

Під особою, від якої потерпілий був у іншій залежності, слід розуміти таку особу, на службі в якої перебував потерпілий, або особу, в якої потерпілий лікувався чи навчався тощо.

Під насильством, що не є небезпечним для життя та здоров’я, слід розуміти завдання потерпілому ударів, побоїв, легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров’я, а також використання щодо нього електричного струму, вогню за умов, що воно не призвело до більш серйозних наслідків.

Під погрозою застосування насильства, що не е небезпечним для життя та здоров’я, слід розуміти такий психічний вплив на потерпілого, під час якого останньому повідомляються факти можливого застосування сили щодо нього.

Якщо службова особа, яка своїми діяннями об’єктивно сприяла вчиненню злочину, передбаченого ст. 149 КК, усвідомлювала свою роль у вчиненні саме торгівлі людьми та використовувала при цьому своє службове становище, вона повинна нести відповідальність за торгівлю людьми з використанням службового становища (ч. 2 ст. 149 КК). За відсутності усвідомлення своєї ролі у вчиненні торгівлі людьми службова особа за наявності підстав має притягуватись до відповідальності лише за відповідний злочин у сфері службової діяльності (зокрема, статті 364, 365, 367 КК).

Особливо кваліфіковані види злочину виписано в ч. 3 ст. 149 КК. До них належать дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

З огляду на види та розміри покарань, передбачених у санкціях розглядуваної статті, та з урахуванням принципу економії кримінально-правової репресії можна зауважити, що під насильством, що є небезпечним для життя та здоров’я, у ст. 149 КК слід розуміти таке умисне застосування сили, яке виявилось у вбивстві (коли потерпілий позбавляється життя отримувачем для здійснення а ним акту некрофілії) чи замаху на вбивство потерпілого, заподіянні йому тяжких тілесних ушкоджень, тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості тощо.

Під погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров’я, слід розуміти такий психічний вплив на потерпілого, під час якого останньому повідомляються факти можливого застосування сили щодо нього.

Під тяжкими наслідками слід розуміти настання смерті потерпілого через необережність, самогубство, необережні тяжкі тілесні ушкодження, зараження смертельно небезпечною хворобою тощо.

Обсуждение закрыто.