Закон про плату землю

Закон «О плате за землю»

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 29 ноября 2004 г. N 141-ФЗ настоящий Закон признан утратившим силу с 1 января 2006 г., за исключением статьи 25

Закон Российской Федерации от 11 октября 1991 г. N 1738-1
«О плате за землю»

С изменениями и дополнениями от:

14 февраля, 16, 17 июля 1992 г., 14 мая 1993 г., 1 июля, 9 августа 1994 г., 31 марта, 22 августа, 27 декабря 1995 г., 28 июня, 18 ноября, 31 декабря 1997 г., 21, 25 июля, 29 декабря 1998 г., 22 февраля, 31 декабря 1999 г., 30 декабря 2001 г., 24, 25 июля, 24 декабря 2002 г., 23 декабря 2003 г., 29 июня, 20, 22 августа, 29 ноября 2004 г., 7 марта 2005 г., 26 июня 2007 г.

Москва, Дом Советов РСФСР

11 октября 1991 года

Закон определяет формы платы за землю, вводимой в целях стимулирования рационального использования, охраны и освоения земель, повышения плодородия почв, выравнивания социально-экономических условий хозяйствования на землях разного качества, обеспечения развития инфраструктуры в населенных пунктах, а также формирования специальных фондов финансирования этих мероприятий.

Формами платы являются: земельный налог, арендная плата, нормативная цена земли. Собственники земли, землевладельцы и землепользователи, кроме арендаторов, облагаются ежегодным земельным налогом. За земли, переданные в аренду, взимается арендная плата.

Основанием для установления налога и арендной платы за землю является документ, удостоверяющий право собственности, владения или пользования (аренды) земельным участком.

Размер земельного налога не зависит от результатов хозяйственной деятельности собственников земли, землевладельцев, землепользователей и устанавливается в виде стабильных платежей за единицу земельной площади в расчете на год.

Закон Российской Федерации от 11 октября 1991 г. N 1738-1 «О плате за землю»

Настоящий Закон вводится в действие с 1 января 1992 года

Текст Закона опубликован в «Российской газете» от 30 октября 1991 г., в Ведомостях Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета РФ от 5 ноября 1991 г., N 44, ст. 1424

Федеральным законом от 29 ноября 2004 г. N 141-ФЗ настоящий Закон признан утратившим силу с 1 января 2006 г., за исключением статьи 25

Согласно Федеральному закону от 29 ноября 2004 г. N 141-ФЗ при принятии представительными органами муниципальных образований (законодательными (представительными) органами государственной власти городов федерального значения Москвы и Санкт-Петербурга) нормативных правовых актов (законов) о введении с 1 января 2005 года в соответствии с главой 31 «Земельный налог» части второй Налогового кодекса Российской Федерации земельного налога на территориях соответствующих муниципальных образований (городов федерального значения Москвы и Санкт-Петербурга) настоящий Закон, за исключением статьи 25, не применяется

В настоящий документ внесены изменения следующими документами:

Федеральный закон от 26 июня 2007 г. N 118-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 7 марта 2005 г. N 15-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении 10 дней после дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 29 ноября 2004 г. N 141-ФЗ

Изменения вступают в силу в соостветствии со статьей 8 названного Федерального закона

Федеральный закон от 22 августа 2004 г. N 122-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2005 г.

Федеральный закон от 20 августа 2004 г. N 116-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2005 г.

Федеральный закон от 29 июня 2004 г. N 58-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 23 декабря 2003 г. N 186-ФЗ

Действие отдельных норм настоящего Закона приостановлено с 1 января по 31 декабря 2004 г.

Федеральный закон от 24 декабря 2002 г. N 176-ФЗ

Действие отдельных норм настоящего Закона приостановлено с 1 января по 31 декабря 2003 г.

Федеральный закон от 25 июля 2002 г. N 116-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2003 г.

Федеральный закон от 24 июля 2002 г. N 110-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2003 г.

Федеральный закон от 30 декабря 2001 г. N 194-ФЗ

Действие отдельных норм настоящего Закона было приостановлено на 2002 год

Федеральный закон от 31 декабря 1999 г. N 227-ФЗ

Действие отдельных норм настоящего Закона было приостановлено на 2000 год

Федеральный закон от 22 февраля 1999 г. N 36-ФЗ

Действие отдельных норм настоящего Закона было приостановлено на 1999 год

Федеральный закон от 29 декабря 1998 г. N 192-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 25 июля 1998 г. N 132-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон РФ от 21 июля 1998 г. N 117-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 31 декабря 1997 г. N 158-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 18 ноября 1997 г. N 145-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 28 июня 1997 г. N 93-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 27 декабря 1995 г. N 211-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 22 августа 1995 г. N 151-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Согласно постановлению Правительства РФ от 7 июня 1995 г. N 562 в 1995 году применяются установленные Федеральным законом «О внесении изменений и дополнений в Закон РСФСР «О плате за землю» ставки земельного налога за земли, исчисляемые в соответствии со статьями 6, 8, 9, 10, частью второй статьи 11 и частью третьей статьи 12 Закона РФ «О плате за землю» — с коэффициентом 2; средние размеры земельного налога за пашню вне черты населенных пунктов — с коэффициентом 1,5

Федеральным законом от 31 марта 1995 г. N 39-ФЗ установлено, что ставки земельного налога применяются в 1995 году для земель городов, поселков с коэффициентом не менее 2

Федеральный закон от 9 августа 1994 г. N 22-ФЗ

Изменения вводятся в действие со дня официального опубликования Закона

Федеральным законом от 1 июля 1994 г. N 9-ФЗ установлено, что ставки земельного налога применяются в 1994 году для земель сельскохозяйственного пользования с коэффициентом 20, во всех остальных случаях — с коэффициентом 50

Закон РФ от 14 мая 1993 г. N 4966-I

Установлена на 1993 год средняя доля централизации средств от арендной платы и налога на земли городов и других населенных пунктов в размере 40 процентов, из которых 20 процентов зачисляются в республиканский бюджет РФ и 20 процентов — в бюджеты национально-государственных и административно-территориальных образований

Законом РФ от 17 июля 1992 г. «О бюджетной системе Российской Федерации на 1992 год» установлено, что ставки земельного налога на сельскохозяйственные угодья и налога за городские земли применяются в 1992 году с коэффициентом 2

Закон о плате за землю — утратил силу

Закон Украины о плате за землю. Земельный налог

Закон о плате за землю утратил силу в связи с принятием 02.12.2010 года Налогового Кодекса Украины

Настоящий Закон определяет размеры и порядок платы за использование земельных ресурсов, а также ответственность плательщиков и контроль за правильностью исчисления и взимания налога на землю.

Содержание закона о плате за землю

  • Раздел 1 — Общие положения (ст. 1-5)
  • Раздел 2 — Плата за земли сельскохозяйственного назначения (ст. 6)
  • Раздел 3 — Плата за земли населенных пунктов (ст. 7)
  • Раздел 4 — Плата за земли промышленности, транспорта, связи, обороны и иного назначения, а также за земли природоохранного, оздоровительного, рекреационного, историко-культурного назначения и за земли лесного и водного фондов (за пределами населенных пунктов) (ст. 8-11)
  • Раздел 5 — Льготы по плате за землю (ст. 12)
  • Раздел 6 — Исчисление и сроки уплаты налога на землю, использование средств от платы за землю (ст. 13-22)
  • Раздел 7 — Денежная оценка земли (ст. 23-24)
  • Раздел 8 — Ответственность плательщиков земельного налога и контроль за соблюдением закона Украины о плате за землю (ст. 25-27)
  • Раздел 9 — Порядок разрешения споров (ст. 28)
  • Раздел 10 — Международные договора (ст. 29)

Вопросы налога на землю определены в Налоговом Кодексе Украины

Закон про плату землю

Розділ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

  • грошова оцінка — капіталізований рентний доход із земельної ділянки;
  • податок — обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;
  • ставка податку — законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;
  • оренда — засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою;
  • землі сільськогосподарського призначення — землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;
  • землі житлової та громадської забудови — земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Стаття 2.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв’язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 4.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Стаття 5.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Розділ 2 ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 6.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

  • для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;
  • для багаторічних насаджень — 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Розділ 3 ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Стаття 7.

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, встановлених частиною другою цієї статті, застосовуються коефіцієнти:

  • на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим — 3,0;
  • на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим — 2,5;
  • на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим — 2,2;
  • на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей — 2,0;
  • у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей — 2,3, крім населених пунктів, які Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» ( 56/95-ВР ) віднесені до категорії гірських;
  • на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях — 1,5.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.
Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.
Податок за земельні ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, справляється у п’ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті.
При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті:

  • міжнародного значення — 7,5;
  • загальнодержавного значення — 3,75;
  • місцевого значення — 1,5.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п’ятикратному розмірі.
Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
Встановлені частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розділ 4 ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРАНСПОРТУ, ЗВ’ЯЗКУ, ОБОРОНИ ТА ІНШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, А ТАКОЖ ЗА ЗЕМЛІ ПРИРОДООХОРОННОГО, ОЗДОРОВЧОГО, РЕКРЕАЦІЙНОГО, ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗА ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО І ВОДНОГО ФОНДІВ (ЗА МЕЖАМИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ)

Стаття 8.

Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що вказана в угоді. Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, справляється у розмірі 0,02 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств, з яких земельний податок справляється згідно із статтею 6 цього Закону.
У разі використання залізничним транспортом, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, крім Збройними Силами України та Державною прикордонною службою України, земель не за цільовим призначенням, податок справляється у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Стаття 9.

Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Стаття 10.

Податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком земель, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та частині другій цієї статті, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.
Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Стаття 11.

Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Розділ 5 ПІЛЬГИ ЩОДО ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

Стаття 12.

Від земельного податку звільняються:

1) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;

2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
У разі порушення вимог цієї статті зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми земельного податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно з чинним законодавством України;
4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
5) зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю;
20) на період дії Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;
25) новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.
Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; за землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за землі дитячих санаторно-курортних, фізкультурно-спортивних та оздоровчих закладів України; за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.
Якщо право на пільгу в платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.
Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Розділ 6 ОБЧИСЛЕННЯ І СТРОКИ СПЛАТИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ТА ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ДЕРЖАВНОЇ І КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ВІД ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, — договір оренди такої земельної ділянки.

Стаття 14.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Стаття 15.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Стаття 16.

Облік громадян — платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня.

Стаття 17.

Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця

Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.
Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками — протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Стаття 18

Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Стаття 19.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Стаття 20.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Розділ 7 ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЛІ

Стаття 23.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24.

Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Розділ 8 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЛАТНИКІВ І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ»

Стаття 25.

За прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом.
Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Стаття 26.

За порушення Закону України «Про плату за землю» платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України,та законами України.
Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 27.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Розділ 9 ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Стаття 28.

Спори, що виникають з питань застосування положень, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Розділ 10 МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ

Стаття 29.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що визначені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Установити, що звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 6, 13, 19, 23 частини першої статті 12 цього Закону, здійснюється:

  • з 1 квітня 2005 року — на рівні 75 відсотків діючих ставок на відповідних територіях;
  • з 1 січня 2006 року — на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях;
  • з 1 січня 2007 року — на рівні 25 відсотків діючих ставок на відповідних територіях.

2. З 1 січня 2008 року пункти 6, 13, 19, 23 частини першої статті 12 цього Закону виключаються.

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 3 липня 1992 року N 2535-XII

Плата за землю в Україні: що про це треба знати

Обов’язковим платежем, що входить до складу податку на майно, є плата за землю. Адже згідно із законом використання землі в Україні – платне.

Коли слід сплачувати земельний податок та які нюанси треба знати – запитували журналісти сайту «24».

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, а плата за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України, розповідає сайту «24» юрист, консультант з питань нерухомості та регулювання земельних відносин Олена Мурзановська. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу – використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Водночас платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як нараховується?

Платники податку на землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня, відзначає Мурзановська. Відповідному контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки не пізніше 20 лютого поточного року подається податкова декларація на поточний рік. За встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, податкове зобов’язання щодо плати за землю – земельний податок і орендна плата – визначене у декларації, сплачується рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю. Термін сплати – щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового місяця.


Земельний податок та орендна плата сплачуються рівними частками щомісяця

Для фізичних осіб

Фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення-рішення (надсилається або отримується в органах ДФС), тобто до 29 серпня поточного року.

Якщо податкове повідомлення-рішення громадянин не отримав, звертає увагу юрист Олена Мурзановська, він має право звернутися до податкової інспекції за місцем розташування земельної ділянки.

Відкладати сплату земельного податку до останнього дня не варто, наголошує Мурзановська, адже з наступного дня граничного терміну чинним законодавством передбачене застосування штрафних санкцій: у випадку затримки сплати податку до 30 днів – 10%, більше 30 днів – 20% від суми податкового боргу – як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Ставки земельного податку

Місцеві податки й збори, пояснює юрист, які є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад, встановлюють міські ради.

Ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше трьох відсотків від їхньої нормативної грошової оцінки, – коментує експерт.

Разом з тим, спеціальним Положенням про плату за землю визначено ставки земельного податку в залежності від категорії користувачів земельними ділянками та майнових прав на земельні ділянки (власність, постійне користування тощо).

Хто має пільги

Законодавством для фізичних осіб передбачено низку пільг щодо сплати земельного податку, каже юрист. Зокрема, від сплати земельного податку звільняються:

— інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
— пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
— фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Для цих осіб надаються пільги на одну земельну ділянку кожного виду в межах норм, установлених Земельним кодексом:

— для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):
— у селах – не більш як 0,25 гектара,
— в селищах – не більш як 0,15 гектара,
— в містах – 0,10 гектара;
— для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
— для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
— для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.

Громадяни, які мають підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинні подати до органів ДФС документи, що посвідчують їхнє право на пільгу.

У всій цій «земельній» справі існують деякі нюанси – їх теж корисно знати. По-перше, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їхніх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель ( чи їх частин), зауважує Мурзановська.

Тобто, якщо в оренду надаються приміщення, окремі будівлі (споруди) або їх частини у місті Києві, земельний податок обчислюється з дати укладення договору оренди, за ставками, визначеними у Положенні, грошової оцінки земельної ділянки з врахуванням коефіцієнтів індексації,
– зауважує юрист.

Якщо право власності на земельну ділянку від одного власника переходить до іншого, додає юрист, а також при переході права власності на будівлю, споруду чи її частину, податок за такі земельні ділянки, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах, починаючи з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Зміни в декларації

Зауважимо, що в березні цього року в формі Податкової декларації земельної плати відбулися деякі зміни.

Тепер в декларації слід вказувати: місяць і рік, дату державної реєстрації прав на земельну ділянку, дату документа, що засвідчує чи підтверджує право оренди землі, площу земельної ділянки не лише в гектарах, а також і в квадратних метрах. І плюс до всього – нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки.


Площу земельної ділянки не лише в гектарах, а також і в квадратних метрах слід подавати у новій формі Податкової декларації з плати за землю

Крім того, як зазначає Державна фіскальна служба України, при уточненні податкових зобов’язань більше не потрібно буде розмежовувати суми збільшення/зменшення податкових зобов’язань на ті, за якими ще не настав термін сплати, і на ті, за якими термін сплати вже минув.

А от звітувати за новою формою декларації потрібно буде в травні за квітень 2017 року.

Закон про плату землю

Нормативно-правові акти в сфері землеустрою та кадастру

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про плату за землю

В редакції від 27 квітня 2010 року

Цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

грошова оцінка — капіталізований рентний доход із земельної ділянки;

податок — обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;

ставка податку — законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;

оренда — засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою;

землі сільськогосподарського призначення — землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;

землі житлової та громадської забудови — земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв’язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

(Статтю 3 було виключено на підставі Закону N 309-VI від 03.06.2008 р.)

Стаття 4. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Стаття 5. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Розділ 2
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 6. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;

для багаторічних насаджень — 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

(Згідно з Законом N 2154-VI від 27.04.2010 р. у 2010 році по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2010 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6)

Розділ 3
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Стаття 7. Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій — десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

(Згідно з Законом N 2154-VI від 27.04.2010 р. у 2010 році по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2010 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною першою статті 7)

Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

(Згідно з Законом N 2154-VI від 27.04.2010 р. у 2010 році по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, збільшені в 3,2 раза)

У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, встановлених частиною другою цієї статті, застосовуються коефіцієнти:

на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим — 3,0;

на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим — 2,5;

на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим — 2,2;

на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей — 2,0;

у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей — 2,3, крім населених пунктів, які Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» віднесені до категорії гірських;

на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях — 1,5.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, справляється у п’ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті.

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті:

міжнародного значення — 7,5;

загальнодержавного значення — 3,75;

місцевого значення — 1,5.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п’ятикратному розмірі.

Встановлені частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Податок за земельні ділянки, надані підприємствам, установам і організаціям для спорудження об’єктів містобудування, справляється у розмірі, визначеному частиною десятою цієї статті, у разі:

перевищення строку, встановленого для будівництва об’єкта містобудування при наданні земельної ділянки або визначеного умовами проведення земельних торгів;

перевищення строку, встановленого для завершення будівництва об’єкта незавершеного будівництва, визначеного умовами приватизації.

Розділ 4
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРАНСПОРТУ, ЗВ’ЯЗКУ, ОБОРОНИ ТА ІНШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, А ТАКОЖ ЗА ЗЕМЛІ ПРИРОДООХОРОННОГО, ОЗДОРОВЧОГО, РЕКРЕАЦІЙНОГО, ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗА ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО І ВОДНОГО ФОНДІВ (ЗА МЕЖАМИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ)

Стаття 8. Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, справляється у розмірі 0,02 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств, з яких земельний податок справляється згідно із статтею 6 цього Закону.

У разі використання залізничним транспортом, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, крім Збройними Силами України та Державною прикордонною службою України, земель не за цільовим призначенням, податок справляється у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Стаття 9. Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Стаття 10. Податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком земель, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та частині другій цієї статті, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Стаття 11. Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Обсуждение закрыто.